Л.М.Падун: "Великі справи - для великих людей"
18 лютого 2011
Мета і мрія
Спостерігаючи за людьми, іноді я бачу парадоксальну річ: молоді люди, яким усього по 19-20 років, поводяться як люди похилого віку, що побачили вже все у своєму віці і втратили всякий інтерес до життя. І навпаки, є 60-70-річні, які радіють життю, вони бадьорі, як ніколи раніше, і готові звернути гори! У чому причина? У відсутності або наявності мети в житті.
Мета - це те, що змінює людину. Мріючи про щось і прагнучи досягти цього, ти ніколи не станеш старим усередині, і завжди будеш мати достатньо натхнення. Без мрії людина схожа на футляр: зовні може виглядати добре, але всередині - порожнеча. Ніщо так не втомлює, як одноманітність і рутина, але мета, мрія піднімає над поточними справами, і ти вже починаєш бачити набагато більше!
Звичайно, цілі бувають різними, і мріяти можна багато про що, але тільки Слово Боже може надихати нас на щось насправді вартісне. Життя коротке, і добре було б витратити його на гідні цілі. Наприклад, я дуже люблю спорт, музику, малювання, спілкування, але в мене є щось набагато більше, до чого я прагну і про що мрію.
Одного разу, говорячи про будівлю Церкви, Бог сказав нам: «Будуйте!» Це слово глибоко торкнулося мого серця. Все, що Бог промовляє у моє життя, викликає у мене величезну радість. Бог так багато зробив особисто для мене, що я радий будь-якій можливості зробити щось для Нього! Також Бог сказав, що це буде не просто будівля для Церкви, але «ворота» в місію, у народи, куди ми підемо з проповіддю Євангелія. Що може бути вище і значніше, ніж спасіння людських душ? Пекло - це найстрашніше місце, з якого немає повернення, і немає ніякого шансу на спасіння. Уникнути пекла можливо тільки через покаяння і примирення з Богом тут, на землі, прийнявши благу звістку про спасіння через жертву Ісуса Христа. Але як можливо прийняти Євангеліє, не чуючи його?
Я вірю, що ми будемо проповідувати по всьому світу, і будемо робити це різними шляхами. Перш за все, ми будемо молитися, поміщаючи в своє серце неспасенні народи. Також піднімуться люди, які зможуть добре заробляти, жертвуючи на забезпечення місіонерської роботи та проповіді Євангелія. І будуть ті, хто присвятить своє життя тому, щоб поїхати до інших країн і служити народам, щоб зібрати жнива останнього часу і привести людей до Бога.
Ставлення серця
З кожним роком суспільство морально деградує. Зовні багато хто виглядає героями, але справжні проблеми лякають. Благородних людей, готових на великі, героїчні вчинки, стає все менше, більшість дбає лише про власну вигоду.
Навіть маючи гарну мету в житті, можна досягати її різними шляхами. Є приклади в історії, коли храми будувалися на насильстві, кістках і крові людей, і в цьому, звичайно ж, не було ніякого благословення Божого. Тому дуже важливо не тільки мати мету, але й правильне ставлення, щоб робити все Божими шляхами. Я вірю, що в нашій будівлі Церкви кожна деталь буде свідчити про Божу славу і про нашу віру, і Богові не буде соромно перебувати в цій будівлі!
Для мене великим прикладом сміливої, безстрашної і разом з тим благородної людини є цар Давид. Він був юним пастухом, але міг напасти на лева і ведмедя, що викрадали овець! Він не був досвідченим воїном, але виступив проти велетня Голіафа, що приводив у жах весь Ізраїль, і переміг його! Разом з тим, Давид був глибоко благородною людиною. Коли його переслідував цар Саул, у Давида була неодноразова нагода вбити його, коли той був беззахисний. Але Давид не дозволив собі зробити цього. Він мав щось, що відрізняло його від всіх інших, і це те, що дозволило Богу назвати Давида людиною по Його серцю.
Одне і те ж саме можна робити зовсім по-різному. Колись у двох будівельників, які копали котлован для будівлі Церкви, запитали: «Що ви робите?» Один з них відповів: «Яму копаю», інший: «Будую Дім Божий» Обидва були праві, але відповідь кожного показала на їхнє ставлення до своєї справи.
Для Давида будівництво Дому Божого не було чимось буденним і незначним, але він вважав це великою справою: І сказав цар Давид до всього збору: Син мій Соломон, що його одного Бог вибрав, ще молодий та тендітний, а ця праця велика, бо не для людини ця будова, а для Господа Бога» (1 Хронік 29:1). Незважаючи на те, що храм наповняли люди, Давид будував його, перш за все, для Господа. Він продовжує: «Я всією своєю силою приготовив для храму свого Бога...» (1 Хронік 29:2). Давид доклав всі свої сили, щоб зробити щось для Бога. Те, що не він сам мав побудувати храм, не зупинило його. Він не сказав: «Нехай тоді Соломон і розбирається сам». Серце Давида було в Домі Божому: «І ще, через моє замилування до дому Бога мого, є в мене скарб власного золота та срібла, і його я віддав для дому свого Бога, понад усе, що я заготовив для святого храму ...» (1 Хронік 29:3). Будівництво Дому Божого настільки надихало його, що він навіть сам робив креслення, проекти будівлі: «І Давид дав своєму синові Соломонові взори Господнього дому: притвору, і домів його, і скарбниць його, і горниць його, і кімнат його внутрішніх, і дому для ковчегу, і взір усього, що було в дусі його...» (1 Хронік 28:11-12).
Давид розумів, що є велике благословення і подяка в тому, щоб жертвувати для Бога, і він не соромився закликати до цього і народ: «І хто ще жертвує, щоб сьогодні наповнити свою руку пожертвою для Господа? І стали жертвувати начальники батьківських родів та начальники Ізраїлевих племен, і тисячники та сотники, і начальники праці для царя... І радів народ за їхню жертву, бо вони жертвували Господеві з цілого серця, а також цар Давид радів великою радістю» (1 Хронік 29:5-6,9). Народ не тільки старанно жертвував, але й радів при цьому!
Зовсім інше ставлення до будівництва Дому Божого ми можемо бачити в часи пророка Огія, коли Бог промовив таке: «Народ цей говорить: Не прийшов тепер час дому Господнього, щоб бути збудованим!". Чи час вам сидіти по ваших домах, покритих кафлями, хоч дім цей збурений? А тепер отак промовляє Господь Саваот: Зверніть ваше серце до ваших доріг! Багато ви сієте, та збираєте мало, їсте, та не насичуєтеся, п'єте та не напиваєтеся, зодягаєтеся та не тепло вам, а той, хто заробляє, заробляє для дірявого гаманця. Так говорить Господь Саваот: Зверніть ваше серце до ваших доріг Виходьте на гору, і спроваджуйте дерево, і храм цей будуйте, і в ньому знайду Я вподобу, та буду шанований, каже Господь. Звертаєтесь до численного, та виходить ось мало, і що приносите в дім, то розвіюю те. Защо? питає Господь Саваот. За храм Мій, що збурений він, а ви кожен женете до дому свого. Тому то над вами затрималось небо давати росу, а земля урожай свій задержала. І Я кликав посуху на Край, і на гори, і на збіжжя, і на сік виноградний, і на молоду оливку, і на те, що земля видає, і на людину, і на худобу, і на всю працю рук» (Огія 1:2,4-11 ).
Є ревність у Божому серці, і Він закликає нас переглянути своє життя. Якщо ми хочемо змін на краще, нам потрібно відкрити свої серця для Дому Божого. Завжди можна знайти виправдання, щоб говорити: «Не прийшов час будувати Дім Божий». Це може бути все, що завгодно: економічна криза, політична нестабільність тощо. Але якщо Бог закликає нас до будівництва, Він подбає про все необхідне зі свого боку, а наша частина - гідне ставлення до Його справи.
Ми живемо в егоїстичному світі, де більшість людей дбають тільки про власну вигоду. Але Бог бажає зробити такими, як Давид: старанними, щедрими, радісними та смиренними.
Після всього, що було зібрано для будівництва Дому Божого, Давид говорить Богові: "І хто бо я, і хто народ мій, що маємо силу так жертвувати, як це? Бо все це від Тебе, і з Твоєї руки дали ми Тобі. Бо ми приходьки перед лицем Твоїм та чужинці, як усі наші батьки! Наші дні на землі мов та тінь, і немає тривалого! Господи, Боже наш, уся ця безліч, яку ми наготовили на збудування Тобі храму для Ймення Твоєї святости, із Твоєї руки вона, і все це Твоє!" (1 Хронік 29:14-16).
Таким був Давид - людина по серцю Бога, успішний, багатий, не знаючий поразки. У його піснях ми можемо бачити одну з причин його успіху: «Одного прошу я від Господа, буду жадати того, щоб я міг пробувати в Господньому домі по всі дні свого життя, щоб я міг оглядати Господню приємність і в храмі Його пробувати!» (Пс.27:4) .
Давид також молився і про нас: «Господи, Боже Авраама, Ісака та Якова, наших батьків, збережи ж навіки цей напрямок думок серця народу Твого, і міцно скеруй їхнє серце до Себе!» (1 Хронік 29:18).
Давид любив Бога і мріяв побудувати Дім Божий. Всі його думки були спрямовані на те, як зробити для Бога найкраще.
Сьогодні Бог закликає нас спорудити будівлю Церкви і піти з Євангелієм в усі народи. І ми побудуємо! Наша старанність і присвячення справі Божій стане благословенням не лише для нас і наших дітей, але для багатьох народів світу!
Я хотів би підбадьорити кожного: не загуби свою гідність у Богові. Підніми свій погляд над власними потребами і проблемами. В Ісусі Христі ти - велика людина, створена на великі Божі справи, тому не дозволь нікому вкрасти ті цілі і мрії, які Він вкладає у твоє серце!
Проповідь в mp3 "Великі справи - для великих людей"
Джерело - leonidpadun.org
