Л.М.Падун: "Не пропусти свій шанс"
27 лютого 2010
"А коли вони наблизились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагії, до гори до Оливної, тоді Ісус вислав двох учнів, до них, кажучи: Ідіть у село, яке перед вами, і знайдете зараз ослицю прив’язану та з нею осля; відв’яжіть, і Мені приведіть їх. А як хто вам що скаже, відкажіть, що їх потребує Господь, і він зараз пошле їх. А це сталось, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Скажіть Сіонській доньці: Ось до тебе йде Цар твій! Він покірливий, і всів на осла, на осля, під’яремної сина. А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус. Вони привели до Ісуса ослицю й осля, і одежу поклали на них, і Він сів на них. І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стелили дорогою. А народ, що йшов перед Ним і позаду, викрикував, кажучи: Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Осанна на висоті!” (Матв.21:1-9).
У цьому уривку з Писання я побачив декілька важливих думок, якими і хочу поділитися сьогодні з вами.
1. Щоб справдилось Писання.
”А це сталось, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Скажіть Сіонській доньці: Ось до тебе йде Цар твій! Він покірливий, і всів на осла, на осля, під’яремної сина”. У всьому, що робив Ісус Христос, було одне прагнення: виконати Боже Слово. Для Нього це було найголовнішим у житті. Ісус знав, коли і що повинне було статися, тому що Він слухав Небесного Отця і прагнув виконати Його волю. Тому Він точно знав, коли і в яке селище мав послати Своїх учнів.
2. Бог завжди надасть шанс послужити Йому.
“Ідіть у село, яке перед вами, і знайдете зараз ослицю прив’язану та з нею осля; відв’яжіть, і Мені приведіть їх”. Думаю, що якщо застосувати це до сьогоднішнього часу, то завдання Ісуса звучало приблизно так: “Йдіть на сусідню вулицю, там стоїть автомобіль. Ключі – в замку запалення, заводьте його і приїжджайте на ньому назад”. Досить “цікаве” доручення, чи не так? Думаю, це викликало немало питань – як в учнів, так і у господарів цього осляти. Але дивіться: як тільки учні сказали так, як навчив їх Ісус, усі питання відразу зникли. На що це вказує? Ці люди, господарі ослиці з ослятом, любили Бога, і Бог бачив їх серця і знав заздалегідь, що вони погодяться послужити Йому. Можливо, ці люди якраз думали: “Господи, що ми можемо для Тебе зробити? Чим ми можемо послужити Тобі?”. І раптом приходять учні і запитують: “Чи можна взяти це для Господа?”. Звичайно, вони з радістю погодилися! Вони розцінювали цю можливість, як свій шанс послужити Богові.
3. Бог є більшим за наше служіння Йому.
“І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стелили дорогою”. Уявляєте, всі вклонялися, стелили свій одяг, гілки, і вісля, на якому сидів Ісус, йшло прямо по цьому одягу. Напевно він гадав собі: “Яке я важливе осля!”. Але насправді важливим було не воно, а Той, Хто сидів на ньому! Інколи люди роблять так само: Бог використовує людину, дає їй який-небудь дар для служіння, і вона вже готова приймати собі славу за це. Але коли ми служимо Богу, нам завжди необхідно пам’ятати про те, що вся наша значущість або впливовість – лише через Того, Хто живе в наших серцях, а не через нас самих.
4. Служіння і прославління йдуть поруч.
“А народ, що йшов перед Ним і позаду, викрикував, кажучи: Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Осанна на висоті!”. Коли Ісус входив до Єрусалиму, люди вигукували і славили Бога. Це є дуже важливим. Якщо ми хочемо, щоб Ісус увійшов і до нашого життя, нам також потрібно проводити досить часу в тому, щоб славити Його. У Біблії є безліч віршів, що говорять про те, що Бог живе серед хвали Свого народу. Служіння Богу і прославлення Його завжди йдуть поруч.
У цій історії шанс послужити Богові надався всім – і учням, і осляті, і його господарям, і тим, хто зустрічав Ісуса в Єрусалимі, і я думаю, кожен отримав велике благословення від служіння Йому.
Тож давайте і ми не пропустимо свій шанс – служити Богу і прославляти Його всім своїм серцем!
leonidpadun.org
